Loading...

Вечірні пейзажі та приховані котики: Київ у сутінках на картинах ХХ століття



Задовгий зимовий вечір і темний ранок вганяють більшість людей у депресію. Ми не можемо пришвидшити настання весни, але здатні змінити ставлення до сутінок. Музей історії міста Києва влаштував «терапевтичну» виставку «Київ: зона сутінок»,

Об этом сообщает http://gazeta-da.com

Автор: Катерина Липа

Психологи стверджують, що короткий зимовий день, чи, точніше, задовгий зимовий вечір і темний ранок вганяють більшість людей у депресію. Але, якщо ми не можемо пришвидшити настання весни, то здатні змінити ставлення до сутінок і почати ними милуватися – бодай на картинах. Тож Музей історії міста Києва влаштував «терапевтичну» виставку «Київ: зона сутінок», щоб допомогти шанувальникам мистецтва протриматися до весни.

У місті не буває цілковитої темряви. Місячне сяйво, вуличні ліхтарі, підсвітка пам’яток архітектури, блимання вікон – все це створює дивовижне середовище пливких форм та витончених кольорів. Для митця ці колористичні нюанси та півтони поруч із різкими контрастами світла й тіні ставлять доволі складну професійну задачу.

Загалом нічних та сутінкових краєвидів у мистецтві існує порівняно небагато, адже упродовж майже трьохсот років існування пейзажу як окремого жанру було заведено писати з натури, або бодай з писаних з натури етюдів. Зайве казати, що розрізняти у присмерку кольори та ще й працювати тонкими відтінками вельми непросто. І все ж сутінки непереборно ваблять митців.

Музей історії міста Києва володіє значною колекцією творів чи не найвідомішого в історії українського мистецтва співця сутінок – Григорія Світлицького. Годилося б сказати, що митець продовжив вітчизняну традицію «нічного» живопису, адже у петербурзькій Академії мистецтв він навчався у майстра нічних пейзажів Архипа Куїнджі.

Світлицький Г.П. «Тополі вночі». Картон, олія. 1945 р.

Для Світлицького напівтемрява – не лише певний стан довкілля та специфічне освітлення, що робить звичні споруди та предмети загадковими, це ще й певний задумливий, трохи меланхолійний настрій. Тож у його творах сутінки – це не тільки родинний дім на Дегтярній чи темні на тлі глибокого неба тополі, але і замріяні красуні на парковій лаві чи за фортепіано, і Петро Чайковський (улюблений композитор майстра) за інструментом чи з партитурою у руках. Григорій Світлицький фахово розумівся на музиці і вважав, що саме у напівтемряві, коли обриси предметів стають розмитими, звуки сприймаються найкраще.

Світлицький Г.П. «На лавочці». Картон, олія. 1920-ті рр.

Далі – більше, тож маємо нагоду уявити, якими художники бачили сутінки у Києві та околицях упродовж ХХ та на початку ХХІ століття. Життя міста у сутінках – химерне і загадкове, для митця (і, відповідно, для глядача) воно сповнене натяків на дії і події.

Марчук А.П. «Бані Софії». Із серії «Пам’ятки архітектури». Папір, офорт. 1988 р

Вирвані підсвіткою із звичного середовища, неначе виокремлені із сучасності у вічність пам’ятки архітектури у офортах Анатолія Марчука, замріяні красуні Григорія Світлицького, і накриті густою тінню відвідувачі парку Петра Лебединця та майже непомітні у темряві вісники Чорнобильської катастрофи – гелікоптери – над квітучим весняним містом у Самуїла Каплана, живуть своїм химерним життям, пробуджуючи у глядача строкаті та несподівані асоціації.

Самуїл Каплан «Весна вісімдесят шостого року». Полотно, олія. 1986 р

Самуїл Каплан – один з улюблених художників киян. Він умів відчути нерв міста і помічати красу простих, звичних речей, повз які більшість людей проходить не замислюючись. Затиснені між «хрущовками» дитячі майданчики; не дуже охайні, але такі затишні старі київські двори; обшарпаний, але милий Андріївський узвіз до його перетворення на туристичну атракцію; Кухмістерська слобідка, на місці якої постали Березняки. І котики. У більшості живописних та у багатьох графічних роботах Каплан примудрився прилаштувати зображення хоч одного, а часом і до десятка котів. Додаткова розвага для глядачів – пошуки кота (не обов’язково чорного) у темному двовимірному місті.

У сутінках місто перевтілюється. Для Раїси Кузіної воно стає відсторонено-казковим, для Івана Григор’єва – міські вогні перетворюються на карнавальну ілюмінацію, яка виграє різними барвами, відбиваючись у Дніпрі, Генріх Нечипоренко бачить зимовий Маріїнський палац як театральну декорацію у яскравому сценічному світлі.

Нечипоренко Г.В. «Маріїнський палац». Полотно, олія. 1993 р.

Присутність у «сутінковому» контексті роботи Анатолія Лимарєва видається несподіванкою. Адже друзі називали художника «сонцепоклонником», його стихією був розпечений до червоного український степ. Та Лимарєв писав присмерк не дарма: по темних калюжах і напіврозталому снігу блукають вогняні рефлекси промінців сонця, що от-от зійде. Адже темряву завжди змінює світло.

Лимарєв А.Г. «Весняна блакить». Полотно, олія. 1978 р.

Варто зауважити, що більшість творів на виставці досі експонувалася украй рідко, або не експонувалася взагалі, тож варто скористатися нагодою побачити їх до 6 лютого.



Джерело статті: “https://news247.com.ua/society/vechirni-pejzazhi-ta-prihovani-kotiki-kiiv-u-sutinkah-na-kartinah-hh-stolittya.html”

SOCIAL NETWORK
Иследования
Обзоры
Теги
Поиск
О НАС
  • На нашем сайте вы всегда можете найти ежедневно обновляемые актуальные новости со всех регионов странны, без субъектива и политической ангажированности. Среди основных рубрик нашего сайта, которым мы отдаём предпочтение стоит выделить новости экономики, новости политики, новости строительства и недвижимости, новости туризма и новости здравоохранения.

Бизнес-планы
Go to TOP